Моя історія участі в Global Teacher Prize Ukraine

Номінували мене в 2019. Не знаю, хто. Хоча цікаво. На той час у мене ще були деякі нереалізовані плани: пройти сертифікацію педагогічних працівників. Тому вирішила подаватись уже в 2020, якщо пройду сертифікацію. Пройшла. А ще за цей рік встигла стати керівником майстерні освітніх інновацій вчителів міста Івано-Франківська, експертом з інституційного аудиту, отримати вищу категорію і звання "Старший вчитель", знятися в телеуроці, написати рецензію до підручника. Тепер можна подаватись).
Заповнювала анкету тиждень. Найчастіше натхнення приходило вночі. Питань не так багато ,але над кожним треба було добряче подумати. Відправила. Найцікавіше те, що навіть не в останній момент))).
Тепер очікування. Як я вже чекала цього 15 серпня! І тут бум! Я серед 50-ки півфіналістів. Вітання з усіх усюд. Напевно, усі місцеві видання написали статтю про двох педагогинь з Івано-Франківська, які потрапили у ТОП-50 кращих вчителів України 2020. Ось одна з таких статей. Інтерв'ю в газети. Що далі? 
А далі нас вирішили зібрати. Поїзд Івано-Франківськ-Київ, ніч дороги, метро і нарешті я тут, в Освіторія. В останній момент все склалося так, що я таки поїхала. І дуже радію! Саме тут зустрілися півфіналісти Global Teacher Prize Ukraine. Зустрілися, познайомилися, подружилися, зарядилися енергією. І знаєте, що найцікавіше? Я лише приїхала додому і Франківськ віднесли до "червоної зони". Я встигла! 
...

Спасибі Олександра Захарова за фото!









Немає коментарів:

Дописати коментар